В Закарпатській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Федора Потушняка відбувся показ документального фільму Антоніо Лукіча «Як пройшли мої літні канікули?» у межах 22-го Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA на Закарпатті.

Подія об’єднала глядачів і глядачок на відверту розмову з режисером про дитинство, війну та силу людського духу. Показ організували регіональні координаторки Мандрівного на Закарпатті — Марія Симкович, Марія Менджул і Леся Носенко, разом із Євгенією Напудою. Їм вдалося створити атмосферу щирості та довіри, у якій кожен присутній міг поділитися власними почуттями й думками.

Дитинство, яке триває попри війну

Фільм Лукіча занурює глядача в повсякдення українських школярів, життя яких змінила війна. Попри сирени, укриття і втрати, ці діти продовжують навчатися, дружити, мріяти — і просто бути дітьми.

«Цей фільм мав на меті показати, що таке бути школярем в Україні. І навіть для мене він відкрив нові почуття — відчуття провини дорослих перед дитинством. Це жахливо, коли діти в підвалі співають Imagine Джона Ленона, і це все, що їм лишається на уроці англійської…»,
— поділився режисер Антоніо Лукіч під час дискусії.

Він розповів, що спочатку фільм задумувався як історія про навчання англійської мови в різних країнах світу, але перетворився на більш глибоку історію — про зустріч із сучасними українськими дітьми, які вчаться шукати порозуміння зі світом, попри війну.

Фото: Анна Мартинова, Леся Носенко, Марія Симкович

«Фільм дуже торкнув за саме серце»

Після показу відбулася відкрита розмова, під час якої глядачі ділилися своїми емоціями та рефлексіями. Багато хто відзначав, наскільки важливою стала освіта для дітей, які живуть у прифронтових і деокупованих громадах.

«Для дітей у Харкові навчання стало надзвичайно важливим. Вони йдуть до школи, навіть якщо це раз на тиждень, просто щоб побачитися з друзями. Фільм дуже торкнув за саме серце», — зазначила одна з учасниць зустрічі.

У рамках заходу також пролунало звернення журналіста правозахисника Максима Буткевича, який закликав долучитися до збору коштів на реабілітацію звільнених із російського полону. Його слова стали потужним нагадуванням про важливість солідарності — як у кіно, так і в житті.

Фото: Анна Мартинова, Леся Носенко, Марія Симкович

Кіно, що відкриває серця

Показ фільму «Як пройшли мої літні канікули?» в Ужгороді став не просто культурною подією, а простором співпереживання й роздумів про дитинство, яке вчиться жити в нових реаліях.

Навіть у часи війни діти не перестають мріяти. І, можливо, саме в цьому — наша найбільша надія.

22-й Мандрівний Docudays UA проводиться за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні та International Media Support. Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відповідають поглядам Європейського Союзу, урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.