Пологи не зупиниш: показ стрічки «Свідки. Місце народження» попри тривоги та блекаути у Кропивницькому
Пологи не зупиниш: показ стрічки «Свідки. Місце народження» попри тривоги та блекаути у Кропивницькому
В Обласній універсальній науковій бібліотеці імені Дмитра Чижевського в межах Мандрівного фестивалю Docudays UA у співпраці з кіноклубом Docudays UA відбувся показ документальної стрічки «Свідки. Місце народження» Марини Кронглевської та розмова з режисеркою.
Про стрічку та народження життя під обстрілами
![]()
Фото: показ фільму «Свідки. Місце народження».
«Ми прочитали статтю про медиків, які виносили на евакуацію немовлят уже через зруйнований пішохідний міст. Відштовхнувшись від цієї історії, ми зв'язалися з пологовим будинком та опитали фахівців. Кожен із них, крім професійної ролі медика, має свою глибоку особисту історію», — поділилася Марина Кронглевська історією задуму фільму.
Відверта дискусія: ціна порятунку та терапевтична сила пам'яті
Під час обговорення глядачі та глядачки відзначили особливу світлу тональність стрічки, яка фокусується не лише на травмі, а й на силі збереження людського життя.
Одна з учасниць показу влучно зауважила:
«Ми в межах війни часто забуваємо про неочевидні речі: пологи — це те, що ти не зупиниш. Це не можна перетерпіти чи відкласти на завтра, поки стане безпечно чи припиняться обстріли. Думаючи про війну, важливо бачити не лише лінію фронту, а й те, як вона безжально врізається в найбільш вразливі моменти нашого існування».
![]()
Фото: обговорення після показу.
Відповідаючи на запитання аудиторії про те, як люди погоджувалися говорити на камеру та наскільки складно було документувати такий вразливий досвід, режисерка наголосила на важливості делікатності та готовності слухати:
«У кожній історії ми щось залишаємо за кадром, спираючись на власні відчуття та етичні моменти: не все, чим ділиться людина, варто оприлюднювати. Якщо герої просять про це — ми завжди дослухаємося. Але загалом люди відгукуються. Наші розмови тривають довго — по дві, три, а іноді й понад чотири години. І дуже часто після такої розмови людям стає легше, адже вони отримують можливість структурувати пережите для себе і якось із цим примиритися».
![]()
Фото: Марина Кронглевська, режисерка фільму «Свідки. Місце народження».
Атмосфера події підтверджує, що документальне кіно про права людини під час війни — це простір для взаємної підтримки, переосмислення болю та спільного пошуку надії.
23-й Мандрівний Docudays UA проводиться за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні та Міжнародного фонду «Відродження». Думки, висновки чи рекомендації не обовʼязково відповідають поглядам Європейського Союзу, урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.










