Від деколонізації до материнства на лінії вогню: розмаїття подій на Чернігівщині
Від деколонізації до материнства на лінії вогню: розмаїття подій на Чернігівщині
Мандрівний Docudays UA подорожує Чернігівщиною — кінопокази вже відбулися в Мені, Городні, Корюківці, Сосниці, Ріпках та Світанку. Фестиваль вчергове об'єднав мешканців і мешканок прикордоння навколо документального кіно та важливих розмов.
У Менській гімназії відбувся показ фільму «Обіцянка» режисера Даана Велдхейзена. Стрічка розповідає про історію Західного Папуа — колишньої нідерландської колонії, прагнення народу якої до незалежності стало заручником міжнародних інтересів і геополітичних домовленостей.
Після перегляду відбулася лекція про демократію участі, деколонізацію, право народів на самовизначення та неоколоніалізм. Її провів Павло Супрун — громадський діяч й історик.
![]()
Фото: Павло Супрун, громадський діяч, історик; учасники та учасниці події.
«Мені, як історику за освітою, документальний фільм "Обіцянка" сподобався. Я люблю жанр документалістики, і мені було цікаво дізнатися про історію народу Папуа в такому форматі, оскільки до ознайомлення з цією темою я не знав про те, що з ними відбувається», — коментує Павло Супрун.
Материнство на лінії вогню
Мешканців і мешканок Городні навколо фільму «Свідки. Місце народження» режисерки Марини Кронглевської обʼєднав кіноклуб Docudays UA при КЗ «Городнянська централізована бібліотечна система».
Історія про роботу Чернігівського пологового будинку під час 37-денної облоги міста справила глибоке враження на глядачів/-ок: попри постійні обстріли та нестачу найнеобхіднішого тут продовжували народжуватися діти.
«Взагалі враження від фільму двоякі: є захоплення від наших людей, які просто віддавали останнє для порятунку інших, а з іншої сторони дуже сумно стає від того, що це продовжує відбуватися з нами. Але тримаємося, віримо в наших лікарів, хлопців, дівчат, які нас оберігають, і чекаємо на перемогу», — ділиться враженнями глядачка Марина.
Після показу відбулася дискусія «Материнство на лінії вогню: від медичних викликів війни до системної реабілітації жінок». Її фасилітувала Світлана Сіра — практикуюча акушерка-гінекологиня, тренерка з питань планування сім'ї, яка раніше працювала в пологовому будинку, про який розповідає фільм.
![]()
Фото: Світлана Сіра, практикуюча акушерка-гінекологиня; учасники та учасниці дискусії.
«Щира подяка лікарям за їхню невтомну працю. Добре, коли люди згуртувалися і разом тримали цю оборону. Щастя від того, що діти зʼявляються на світ. Наша Україна була, є і буде. Дай Боже, щоб діти побачили не оцей період війни, а мирний час», — говорить Галина, учасниця дискусії.
У Корюківській громаді для показу обрали два кінофільми для різних аудиторій. Молодь до 18 років переглянула фільм «Нормальне життя» режисера Миколи Носка. Історія багатодітної матері, яка після втечі з російської окупації намагається відновити родину й побудувати нове життя, відгукнулася молоді та викликала жваве обговорення теми прав людей, які залишаються на тимчасово окупованих територіях.
Для аудиторії від 18 років показали стрічку «Мир для Ніни» режисерки Жанни Довгич. Фільм розповідає історію Ніни Брановицької, матері захисника Донецького аеропорту Ігоря Брановицького, якого закатували й стратили російські найманці під час перебування в полоні. Фільм неабияк відгукнувся глядач(к)ам, адже багато-хто з нас сьогодні мають родичів, які захищають Україну.
![]()
Фото: показ фільму «Мир для Ніни».
Після перегляду відбулася лекція «Пам'ять, правда і справедливість: як жити після втрати та не дозволити забути». Учасники та учасниці говорили про материнську втрату, пошук правди, відповідальність за воєнні злочини та роль документального кіно у збереженні пам'яті.
Катерина Онищук, наукова співробітниця Корюківського історичного музею, ділиться враженнями:
«Мені випала нагода модерувати перегляд двох документальних стрічок. І я дуже рада, що ці фільми побачили корюківські глядачі. Це кіно про те, що сьогодні болить кожному з нас. Обидві стрічки дуже сильні. Вони не намагаються прикрасити реальність, не залишають можливості просто подивитися й забути. Вони змушують думати, співпереживати, говорити. І, мабуть, саме в цьому сила документального кіно.
Я пишаюся тим, що в Україні є режисери, здатні створювати документальне кіно такого рівня. І водночас плачу від того, що нам доводиться знімати й дивитися такі фільми. Бо за кожною історією справжні люди».
Подолання минулого та боротьба за майбутнє
У Сосниці, на базі ліцею імені О. П. Довженка відбувся показ фільму «Сліди» режисерок Аліси Коваленко та Марисі Нікітюк. Після перегляду учасники/-иці долучилися до дискусії в межах інформаційної кампанії «Бути присутніми» — про людей, які проживають на тимчасово окупованих територіях, їхні права та важливість суспільної уваги до їхнього досвіду.
Розмову фасилітувала Юлія Ковтун — громадська діячка, тренерка та співавторка соціальних проєктів.
Жителів і жительок Ріпок згуртував фільм «Ілюзія тихої ночі» режисерки Ольги Черних. Кінопоказ став чудовою нагодою поміркувати про те, якою ж є наша країна та як вона продовжує жити в умовах великої війни.
![]()
Фото: показ фільму «Блаженні».
До Світанку фестиваль завітав із стрічкою «Блаженні» режисера Андрія Лисецького. Фільм зібрав навколо себе молодь у розмові про особисті зміни та сприйняття людей навколо. Відвідувачі/-ки діляться: надзвичайно раді, що другий рік поспіль мають можливість долучитися до фестивалю.
23-й Мандрівний Docudays UA проводиться за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні та Міжнародного фонду «Відродження». Думки, висновки чи рекомендації не обовʼязково відповідають поглядам Європейського Союзу, урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.










