У жовтні стартує XV Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Цього року найцікавіші документальні стрічки про права людини побачать мешканці понад 200 міст і містечок України. Традиційно Мандрівний Docudays UA триватиме до кінця грудня й завітає до 22-х областей України. Перші покази відбудуться у Тернопільській області з 5 жовтня.

Серед майданчиків для показів і обговорень фільмів – місцеві кінотеатри, будинки культури, школи й вищі навчальні заклади, кіноклуби та креативні простори, книгарні, бібліотеки, а також установи пенітенціарної системи. Важливою складовою заходів є дискусії, під час яких глядачі й глядачки матимуть нагоду поспілкуватися з режисер(к)ами стрічок, запрошеними правозахисниками(-цями), діяч(к)ами культури.

Головна тема цьогорічного фестивалю має назву «Рівні рівності» та присвячена суспільним викликам, пов’язаним з поняттям рівності. Це пропозиція подискутувати про поширені стереотипи та визначити, як сповідувати практики рівності в нашому повсякденні, зрештою – «виміряти» рівні рівності. Ключова кінопрограма присвячена групам людей, які найчастіше стикаються з нерівністю, зазнають дискримінації в суспільстві та є недостатньо репрезентовані в медіа. Фестиваль пропонує відвідувач(к)ам подивитись на питання нерівності з різних позицій – не лише через кіно, а й через правопросвітницькі та правозахисні заходи, дискусії.

Фільм «Сільвана» (режисерки Міка Ґустафсон, Олівія Кастебрінґ, Крістіна Тсіобанеліс) простежує життя шведської реперки Сільвани Імам, чиї тексти спрямовані проти всіх форм пригноблення, від андеґраундної артистки до ікони. Сільвана використовує свій гострий, як бритва, язик, щоб направити увагу на соціальні рухи, що відбуваються в сучасному суспільстві, а по ходу справи служить голосом покоління.

Кадр з фільму «Сільвана» (реж. Міка Ґустафсон, Олівія Кастебрінґ, Крістіна Тсіобанеліс)

У стрічці «Моє тіло – політичне» від режисерки Аліси Ріфф йдеться про повсякденне життя чотирьох трансгендерних людей, що живуть у бідних районах Сан-Паулу. Наратив розвивається, поєднуючи їхнє інтимне життя з соціальним контекстом, і піднімає питання про бразильську трансгендерну спільноту і її політичні диспути. порушує питання про бразильську трансґендерну спільноту і її політичні диспути.

Фільм «Мовчазна війна» (режисерка Манон Луазо) розповідає історії жінок, що постраждали від зґвалтувань, що їх сирійський режим використовує як зброю у війні, коячи злочин проти людства. Жінки, які висловлюються в цьому фільмі, вирішили порушити мовчанку. Їхні свідчення – рідкісні, виняткові і дуже сумні. Вони – голоси невимовних злочинів режиму Башара аль-Асада.

Кадр з фільму «Мовчазна війна» (реж. Манон Луазо)

Коли режисерка Міла Турайлич починає інтимну розмову зі своєю матір’ю у стрічці «Зворотний бік усього», політична лінія розколу, що проходить по їхньому дому, оприявнює сім’ю та країну, яку переслідує її історія. Хроніки родини у Сербії перетворюються на яскравий портрет активіста в часи великих заворушень, піднімаючи питання про обов’язок кожного покоління боротися за своє майбутнє.

Фільм «Вихідний» (режисерка Жанна Максименко-Довгич) – це портрет міста і, водночас, людей, які в ньому живуть. Це фільм про пошук ідентичності на тлі нової війни й тектонічних змін у країні і, як наслідок, у свідомості людей. Стрічка піднімає важливе питання, чи можна й далі жити, застрягши однією ногою в радянському минулому, а іншою – крокуючи в Європу?

Кадр з фільму «Вихідний» (реж. Жанна Максименко-Довгич)

Про доньок, дружин та матерів членів грецької неонацистської партії «Золотий світанок» розповідає стрічка «Дівчата “Золотого світанку”» (режисер Ховард Бюстнес). Під час виборів у Греції та судових слухань норвезька знімальна група несподівано отримує доступ до таємних покоїв і сімейного життя членів однієї з найбільш сумнозвісних націоналістичних партій Європи, розкриваючи світогляд, цінності та характери людей, що перебувають на передовій сучасного націоналізму.

Історії Аніти, Ріти, Рікардо та Андреса, що вже 40 років ходять у школу для дітей із синдромом Дауна, але прагнуть більшої свободи та незалежності – у фільмі «Дорослі» (режисерка Майте Альберді). На жаль, суспільство, у якому вони живуть, не має засобів, щоб задовольнити їхнє бажання більшої незалежності. Попри те, що їх навчають, як стати «відповідальними дорослими», усі четверо залишаються залежними від інших, які приймають за них рішення. Це велике розчарування для них.

Програма Мандрівного фестивалю також включає стрічки, що отримали нагороди на Docudays UA-2018 у Києві. Фільм «Явних проявів немає» (режисерка Аліна Горлова) простежує шлях жінки, яка повернулася з війни, від початку її реабілітації до виходу на роботу. Стрічка перемогла в номінації DOCU/ПРАВА, а також отримала приз від Української Гельсінської спілки з прав людини та від видання Current Time.

Кадр з фільму «Явних проявів немає» (реж. Аліна Горлова)

До програми фестивалю входить фільм-володар спеціальної відзнаки в програмах DOCU/УКРАЇНА та DOCU/КОРОТКО, а також премії імені Андрія Матросова «Гірчиця в садах» Пьотра Армяновського. Фільм розповідає історію Олени, яка їде додому, в село на лінії фронту в «сірій зоні» Донецької області, де провела своє дитинство. У саду дівчина лягає в колючу траву, що посадив її брат, і згадує, які великі й смачні були колись абрикоси, вишні, груші, черешні...

Кадр з фільму «Гірчиця в садах» (реж. Пьотр Армяновський)

Володар головного призу у конкурсній програмі DOCU/УКРАЇНА, фільм «Вєаюфром» (режисер Дмитро Лавриненко), досліджує реальність селфі за допомогою двох камер: одна камера належить героєві, а другою знімає режисер. У результаті ці дві реальності об’єднуються в одному фільмі.

Кадр з фільму «Вєаюфром» (реж. Дмитро Лавриненко)

Фільм-спостереження за життям 10-річного Олега та його бабусі Олександри в селі на лінії фронту «Віддалений гавкіт собак» (режисер Сімон Леренґ Вільмонт) отримав приз глядацьких симпатій на Docudays UA-2018. Крім того, стрічка озвучена тифлокоментарем, що робить її доступною для незрячих глядачів та глядачок.

Спеціальний показ Мандрівного Docudays UA

Стрічка «Ex Libris: Нью-Йоркська публічна бібліотека» видатного американського режисера Фредеріка Вайзмена зазирає за лаштунки одного з найвеличніших сховищ знань у світі й показує глядачеві місце гостинності, культурного обміну та навчання. Крім показів фільму, протягом Мандрівного фестивалю відбудуться дискусії щодо функції й ролі публічних бібліотек у сучасному українському суспільстві. Обговорення трансформаційного потенціалу українських бібліотек та їхніх можливостей для локальних спільнот пройде в 10-ти містах за участю експертів та експерток.

Правозахисні акції Мандрівного Docudays UA

Обговорення фільмів відбуватимуться в партнерстві з Кампанією проти дискримінації за участю її експерток та експертів. Також Кампанія проти дискримінації проведе тренінги для поліцейських щодо теми недискримінації в роботі поліцейських та протидії стандартам розслідування злочинів на ґрунті ненависті. Поза тим, відбуватимуться лекції та воркшопи в рамках Кампанії проти булінгу, розпочатої Міністерством юстиції в межах проекту «Я МАЮ ПРАВО!» за сприяння Національної поліції України й орієнтованої на дітей та їхніх батьків.

Партнерами фестивалю в областях України є 49 провідних молодіжних, громадських і правозахисних організацій та 186 кіноклубів медіапросвіти з прав людини Docudays UA. Детальніше з програмою регіональних показів можна ознайомитися на офіційному веб-сайті Мандрівного фестивалю Docudays UA – www.traveling.docudays.ua.