Цьогорічний 19 Мандрівний фестиваль Docudays UA на Волині, який стартував 3 грудня у Волинській державній обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки, відкрила фотовиставка Олександра Корнякова «Нескорений Херсон».

Як зазначив сам автор, який перебував у місті до 10 серпня, жити в окупації було дуже непросто і навіть страшно, бо потрапити в полон можна не внаслідок участі в акціях протесту, а через донос. Саме тому Олександр розповів, що ніде не працює, хоча таємно робив знімки на мобільний телефон. Зберігав фото на гугл-диску, після чого видаляв із телефона й виходив з акаунта.

Відкриття 19 Мандрівного фестивалю Docudays UA на Волині

«Люди масово виходили на протести, доки їх не почали розганяти газом. Але навіть після цього виходили, хоч і меншою кількістю. Не менше ніж 80% херсонців/-ок лягали спати з думкою: сьогодні не звільнили, то звільнять завтра. Особливо раділи, коли чули постріли, бо розуміли, що то стріляють українські військові. А коли звільнили Херсон, діти вийшли на площу Свободи зі своїми батьками», – розказав Олександр.

«Цією фотовиставкою ми хочемо показати, чому Херсон – це українське місто. Жарт про те, що українські військові не можуть дійти до центру міста, бо їх обіймають люди, – не жарт», – зауважила директорка Медіаплатформи «Вгору» Ілона Коротіцина. Водночас наголосила, що сьогодні люди в Херсоні живуть у дуже складних умовах: без води, електрики, зв’язку, житла або під обстрілами. Гуманітарна допомога надходить, але й потреб є надзвичайно багато, тож будь-яка підтримка буде цінною.

Відкриття 19 Мандрівного фестивалю Docudays UA на Волині

Вірить у перемогу і херсонка, яка проживає зараз у Луцьку, Поліна. Вона родом із Чаплинки, прізвище не називає з метою безпеки, бо там залишилися її батьки. Однак після звільнення Херсона її надія на визволення рідного дому міцніє. Про те, що відчуває й переживає, розповіла присутнім у своєму вірші.

Відкриття 19 Мандрівного фестивалю Docudays UA на Волині. На фото – Поліна справа

Після відкриття виставки відбувся перегляд фільму режисерки Юлії Гонтарук «Фортеця Маріуполь. Орест» та розмова про стійкість українців та українок у боротьбі за свободу.

Журналіст і волонтер Мирослав Ватащук відомий не лише на Волині, а й в Україні, як ініціатор і засновник проєкту «Медіа-кава», – за допомогою його ініціативи зібрано понад 2,6 млн грн на потреби армії. Він вбачає відмінність між волонтерством періоду Майдану/початку війни та сьогодні у тому, що «тоді волонтерила невелика група людей, а тепер волонтерить уся країна». За його словами, сьогодні не складає проблеми зібрати на будь-що – чи то тепловізор, чи то байрактар.

«Усі ми зламні, бо для цього існує безліч прийомів, зокрема психологічних, але питання в тому, наскільки ми здатні боротися. А ми здатні!», – переконаний Мирослав.

«Останні кілька років волонтерська діяльність на допомогу армії трохи стишилась. Але коли почалася повномасштабна війна, я відразу готова була включатися в роботу, – зазначила голова ГО «Автомайдан Волинь» Олександра Лисак. – Чоловік намагався мене стримати, бо добре пам’ятає, скільки зусиль пішло після 2014 року. Але я сказала, що не змінилася. Я бачу, як нескореність ниткою проходить через усіх людей, багато з яких за інших обставин ніколи не зустрілися б. Сьогодні мої знайомі плетуть сітки, шиють розгрузки, білизну, шукають тепловізори – і все це ми возимо на передову. Те, як тебе там зустрічають, стимулює жити далі та з ще більшим ентузіазмом робити те, що робиш».

Відкриття 19 Мандрівного фестивалю Docudays UA на Волині

Авторка тексту: Богдана Стельмах – координаторка Мандрівного Docudays UA на Волині