Через кіно — про любов і втрату: як франківці дивилися «Мою золоту дитину»

Через кіно — про любов і втрату: як франківці дивилися «Мою золоту дитину»

29 жовтня 2025
Підтримайте збір на інтерактивні панелі для підрозділів Сил оборони України 
QR-код для донату Задонатити

“Цей фільм про любов”, — каже одна з глядачок стрічки режисера Маартена де Шуттера «Моя золота дитина», показ якої відбувся в Івано-Франківську у просторі «Поруч.Prostir» під час 22-го Мандрівного фестивалю Docudays UA на Прикарпатті.

Фото: кадр з фільму "Моя золота дитина"


Цього разу атмосфера тут була особливо тиха й уважна. До залу поступово сходилися глядачі — молодь, військові родини, місцеві активісти. Люди прийшли не лише подивитися фільм, а й відчути його разом. На екрані розгорталася ніжна, але болюча історія — режисер через архівні відео й домашні записи відтворює спогади про свою маму, яка загинула під час збиття рейсу MH17 над Донеччиною у 2014 році.


Стрічка, побудована на щирих, особистих матеріалах, стала не лише кінематографічним портретом родинної любові, а й своєрідним свідченням війни, що торкнулася кожної української сім’ї.


Після показу відбулася розмова, під час якої глядачі ділилися власними спогадами про втрату, говорили про біль, що не минає, і про те, як любов і пам’ять дають сили жити далі.

 

Фото: Тетяна Пігурська

До обговорення долучилася і Лариса Стефанишин — мати загиблого на війні захисника Василя Стефанишина.


“Жити далі мені допомагають люди і їхні проблеми. Майже щодня до мене звертаються — щось підказати, знайти, десь допомогти. Дзвонять сім’ї загиблих воїнів, іноді навіть із питаннями, які не стосуються моєї роботи. Це закриває потребу бути корисною. Але син — невіддільна частина мого життя. Наш зв’язок сильний. Для мене і чоловіка він був бажаною дитиною”, — поділилася пані Лариса.

Дві інші учасниці зустрічі, які також пережили втрату, зазначили: повністю вилікувати душевний біль неможливо, але прийняти його — можливо. Підтримкою у цьому стають любов до близьких, спілкування з тими, хто розуміє, або віра.


Фото: Тетяна Пігурська

Стрічка «Моя золота дитина» вразила глядачів своєю щирістю й тим, як тонко Маартен де Шуттер через особисту історію нагадує світові про злочини, що чинить росія проти цивільних.

На завершення історик Володимир Половський розповів про суд у справі збиття рейсу MH17 на Донеччині, де загинула мати режисера.


“Росію визнали відповідальною за злочин. До довічного ув’язнення засудили Ігоря Гіркіна, Сергія Дубинського та Леоніда Харченка. Хоч це і повільний процес, але для сімей загиблих крок за кроком відновлюється справедливість”, — зазначив він.

Фільм “Моя золота дитина” став для франківських глядачів не лише кінематографічною подією, а й нагодою поговорити про складне — втрату, любов і те, як жити далі, коли біль не зникає.

Авторка: Тетяна Пігурська


22-й Мандрівний Docudays UA проводиться за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні та International Media Support. Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відповідають поглядам Європейського Союзу, урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.

23 Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA
Жовтень — Листопад 2026
Пором, що єднає береги Ріки
Новини
21 листопада 2026
Микола Горбаль: «В таборах я зустрів найкращих людей України»
Новини
21 листопада 2026
Зустрічі в Тернополі до ювілею Української Гельсінської групи
Новини
21 листопада 2026
Пологи не зупиниш: показ стрічки «Свідки. Місце народження» попри тривоги та блекаути у Кропивницькому
Новини
20 листопада 2026
Від деколонізації до материнства на лінії вогню: розмаїття подій на Чернігівщині
Новини
20 листопада 2026
«Роби тут і зараз»: що обговорювали херсонці та херсонки після показу «Блаженних»
Новини
20 листопада 2026
7 днів — 7 фільмів: дивіться Мандрівний Docudays UA онлайн

Новини